Хочемо поділитися різними кейсами та рефлексією, як і що можна було зробити по-іншому під час інтерв’ю
Кандидат “MP3”
На питання “чому ви вирішили змінити роботу?” Ви вже хвилин 20 чуєте про поганого роботодавця. Знайомо? В такій ситуації інтерв’ю більше нагадує сеанс психотерапії. Так було з кількома кандидатами. Один кандидат працював на той час в німецькій логістичній компанії в фінансовому відділі. Працював вже 10 років! Погодьтеся, не маленький строк. При цьому під час інтерв’ю він критикував всі процеси та рішення в компанії, навіть висміював їх. За його словами, йому подобалася там обстановка та людські відносини. Звучало, якщо чесно, не дуже переконливо після такої критики. Або ж викликало нерозуміння, чому достатньо зрілий кандидат не міг за цей час змінити роботу, якщо стільки мінусів. З кандидатом ввічливо попрощалися і вже не поверталися надалі…
Інший кейс був з кандидаткою, яка просто жалілася на велике навантаження, якусь алергію та умови праці. Вона працювала в одному з рітейлерів і відповідала за напрямок кулінарії. Спочатку я намагалася з розумінням поставитися до такого емоційного прояву. Казала, що розумію і завжди є можливість щось змінити і, може, ця вакансія якраз те, що вона шукає. Вона заспокоїлася ненадовго, бо через пару питань вона знову повернулася до своєї пластинки і розповідала, як її не цінують і експлуатують. Виникло відчуття, що в мені знайшлу жилетку, в яку вирішили поплакатися. Це була спотворена спроба переконати мене, що вона, як ніхто інший, потребує цієї роботи, бо вона ж така нещасна. Врешті-решт, закінчивши наше інтерв’ю, я зробила все-таки помилку і подала її на розгляд клієнту, бо вона мала необхідний досвід і підходила по зарплаті, хоча і з попередженням про її характер. Зрозуміло, що історія на співбесіді з клієнтом повторилася, може, вже не в такій формі. Їй відмовили, а я зрозуміла тоді, що кандидатів, які не вміють тримати себе в руках навіть на інтерв’ю не варто розглядати. Десь воно потім проявиться…
Проблема в обох ситуаціях не лише в самому факту, що кандидати погано відгукувалися про свого роботодавця, а в тому, що це повторювалося під час інтерв’ю неодноразово. Як МР3.
Порада рекрутерам: пам’ятайте, ви не психолог (навіть якщо у вас психологічна освіта), а у вас не сеанс терапії. Тому, вислухавши один раз невдоволення кандидата, спробуйте ввічливо, але твердо перевести його на нього ж самого, на його внесок у загальну ситуацію і його вчинки по відношенню до компанії, а не навпаки. І повертайте до теми, якщо його знову занесе.
Примітка: якщо ви працюєте зовнішнім рекрутером, будьте уважні,якщо все-таки вирішите показати такого кандидата клієнту, бо на інтерв’ю з клієнтом ситуація може повторитися.
Порада кандидатам: розумію, що бувають ситуації, коли з компанії хочеться прямо втекти через проблеми з менеджментом чи професійне та емоційне вигорання. Однак, закликаю для збереження гарної професійної репутації йти красиво і вже точно не жалітися на свою долю під час співбесід. Навіть якщо ваше обурення та невдоволення виправданими, рекрутер не знає про внутрішню кухню вашої компанії (та і не треба йому цього знати), а неприємне враження залишите саме ви, а не ваш роботодавець. Тому, раджу обмежитися лаконічними та беземоційними фразами: “не влаштовує корпоративна культура, стиль управління нашого менеджера, не моя компанія, різні цінності…”.
Кандидат-всезнайка
Бували у вас випадки, коли під час інтерв’ю ви почували себе так, наче на співбесіді ви або вам читають лекцію про те, як має бути? Я таких кандидатів називаю всезнайками – про що не скажи і не спитай, в них на все і завжди є відповідь, але без конкретики у відповіді на питання. Пам’ятаю, як кандидат на позицію фінансового директора почав ділитися своїми думками відносно того, як компанія має вести свій бізнес і якого кандидата краще дивитися на цю позицію. Зрозуміло, що частіше з натяком саме на свою кандидатуру, навіть якщо він не зовсім підходить. Ні, це у вас опис вакансії неправильний, а я – саме той, кого ви шукаєте. На питання про досвід з напрямками, які нас цікавили, він починав розповідати, як воно має бути. Доводилося кілька разів перепитувати, щоб він сказав про власний досвід в тому чи іншому проекті, а не теоретичну поведінку, яка могла і не відбутися в реальному житті. Найнеприємніше, що кандидат ще і сперечався стосовно функціоналу і навичок для цієї посади – типу на цій посаді такого, зазвичай, не роблять. Я уважно слухала спочатку, потім втомилася, почала перебивати и уточнювати. Думаю, він подумав, що я тисну на нього, але це допомогло отримати більше конкретної інформації та розуміння, що кандидат не наш, бо при всьому його досвіді він не робив самостійно деякі речі.
Порада рекрутерам: головне, не втрачати ниточку розмови і чітко фіксувати, на які питання кандидат вам вже відповів, а на які даже туманну відповідь. Структуруйте кандидата – серед його потік думка вам потрібно виділити саме те, що потрібно вам для прийняття рішення,чи пропускати його далі, чи ні. Інакше, в якийсь момент speech кандидата перетвориться на його суцільний монолог. Ви витратите час, але нічого цінного для себе не дізнаєтеся, крім того, що кандидат дуже балакучий, нудний, може, навіть професіонал у своїй справі, але зовсім не зрозуміло, чи підходить він на цю позицію. Вам потрібні факти, а не філософські роздуми на тему. Уточнюйте, задавайте більше конкретних та уточнюючих питань, поки не дізнаєтеся те, що потрібно. Уважні слухання, зовсім не перебуваючи, з такими кандидатами може зіграти погану роль для вас. Будьте ввічливі, але структурованими
Порада кандидатам: дійсно, інтерв’ю – це ваш зірковий час, коли ви можете продемонструвати свої знання, професіоналізм та переваги перед іншими кандидатами. Однак, важливо пам’ятати, що це зовсім не означає не структуровану розповідь про все на світі. Ви маєте підсвітити свої сильні сторони, причому ці, які були окреслені в описі вакансії і дещо більше, щоб рекрутер бачив – у вас є потенціал для росту. Не перебивайте, не намагайтеся показати, що ви розбираєтеся в усьому. Краще опишіть свої різнобічні хобі. Не прагніть здатися розумним за рекрутера чи компанію.
Більше слухайте про компанію, згадайте питання про стратегію, бізнес-потреби, але не давайте порад тоді, коли вас про це не просять. Обізнаність у бізнесі компанії краще показувати тоді, коли вас про це спитають.