До цього «мінімуму» включаються “біла” зарплата, можливість відпочивати без постійних переривань, вихідні та відпустка для відновлення, наявність зворотного зв’язку про виконані задачі, відкритий діалог із керівником про продуктивність, якість і подальший професійний ріст. А ще важливо, щоб робота мала сенс.
Найбільша різниця між тим, що очікує кандидат і що може запропонувати роботодавець – в сфері обслуговування: магазини, кафе, кав’ярні, різноманітні послуги, – зазначила Наталія Слинько в коментарі Коротко про. – Здебільшого це сфери з невисокою маржинальністю і високими затратами, тому історично зарплати тут низькі, але й сама робота не вимагає багато навчання. Часто жаліються кандидати в ІТ-сфері, де загалом культура вище, зарплати гідні, але при цьому буває досить токсичне середовище так званої hustle культури (образ життя, де все націлено на досягнення професійного успіху. – Авт.). Така культура організації сприяє вигоранню та виснаженню співробітників через штучний стрес, який створюють керівники.
Не можна сказати, що всі відмовляться працювати в такій атмосфері, продовжує експертка. Зазвичай люди працюють і одночасно шукають іншу роботу. Звісно, вони не вкладаються в роботу, а виконують мінімум, щоб не звільнили. Водночас компанії, працюючи над продуктивністю, додають ще більше тиску на працівників, а вони, в свою чергу, ще менше залучені, і так по колу. За досвідом Наталії Слинько, близько 80% працівників готові перейти в іншу компанію. Можна тільки уявити масштаб цього явища та мотивацію до роботи таких спеціалістів.
Частіше за все токсичне середовище створюють власники, які самі керують, але не навчаються і не розуміють, що на ринку праці вони конкурують із глобальним ринком, а не тільки з умовним ТОВ на сусідній вулиці, – підсумувала Слинько. – Статистично молодь легше звільняється «в нікуди», і не тільки тому, що має кращі кордони, але й тому, що не має стільки фінансових зобов’язань.
для КороткоПро