Кожен рік на початку літа суспільство проходить екзамен: молодь, що закінчує школу, обирає своє майбутнє і на цей вибір пливають ЗМІ, Роботодавці, батьки, суспільство, соцмережі і самі випускники. І від того, як ми його здаємо залежатиме наш ринок праці через 3-5-7 років. Як ми направимо нашу молодь, того і найматимемо
Трохи поділились думками з цього приводу з КороткоПро:
На думку директорки консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертки Наталії Слинько, катастрофа в освіті сьогодні не тільки з математикою та фізикою, а з усіма напрямками та предметами. Просто технічні предмети вимагають більшої уваги, на відміну від гуманітарних, де люди часто «виїжджають» завдяки вмінню красиво говорити.
– З мого досвіду – найбільші проблеми зараз навіть не з фізикою, а з хімією, – каже експертка. – Знайти фахівців з хімічною освітою майже неможливо. «Хіміки» вже практично з першого курсу мають практику і знають, де вони працюватимуть після закінчення вишу.
– Ринок програмістів трансформується, прості задачі автоматизуються, і, до речі, це відбувається не тільки в ІТ, а в усіх сферах, – додає Наталія Слинько. – Там, де раніше було потрібно п’ять програмістів, зараз впорається один та штучний інтелект. Тому сфера перенайму спеціалістів відходить в минуле. Аутсорс – підтримка сайтів, систем ШІ тощо – залишиться частково. А ось продуктові компанії, які створюють рішення, розробляють та продумують функціювання систем, продовжуватимуть працювати, їм нічого не загрожує.
– Сьогодні перед абітурієнтами стоять питання не тільки на кого навчатися, але й де навчатися – в Україні чи за кордоном, – зазначила в розмові з Коротко про Наталія Слинько. – Закордонне навчання стало доступніше, багато хто може собі його дозволити, до того ж воно вирішує питання безпеки. Натомість якість навчання в українських вишах, як і якість відбору до них, дуже впала, навіть на інженерні спеціальності.
На думку експертки, зараз вітчизняні абітурієнти обирають “не професію майбутнього, а місце найменшого супротиву”. Критерії такі: легко вступити, легко навчатися, і це обов’язково має бути бюджет. На жаль, каже Наталія Слинько, профільні навчальні заклади йдуть назустріч цим побажанням абітурієнтів, щоб отримати держзамовлення та студентів. Для цього вони навіть змінюють спеціалізацію, втрачаючи не тільки дійсно «своїх» абітурієнтів, а й викладачів.
– Проблема не в тому, що професії, які потрібні економіці, непопулярні, а в тому, що вони важкі для вивчення, – підсумувала експертка. – Поламалася взагалі вся система, немає розуміння, які потреби є в державі.
На думку Наталії Слинько, щоб зрозуміти, на кого вчитися для отримання високооплачуваної роботи після навчання, потрібно оцінювати горизонти навіть не на п’ять, а на десять років. Але враховуючи, як нові технології змінюють світ і ринок праці, це дуже важко прогнозувати.
– Щодо конкретних професій, то точно залишаться затребуваними технологічні спеціальності, а також робота, пов’язана з комунікаціями людей – соціальні послуги, психологічна підтримка. Але я б все ж таки радила йти не за трендами ринку, а за покликанням душі. Мені імпонує підхід у деяких європейських країнах, коли діти з 8-го класу починають на канікулах проходити стажування у різних компаніях в різних сферах. Таким чином вони можуть оцінити, де їм комфортніше, цікавіше, приємніше. Якби в Україні працювала така система, нам би це дуже допомогло.
Якщо підсумувати, то, кажуть експерти, головний тренд наступних років – попит на фахівців, які вміють не лише «генерувати ідеї», а створювати реальні системи, продукти та інфраструктуру. Серед найбільш перспективних сфер фахівці називають інженерію, енергетику, медицину, біотехнології, військові технології, будівництво, логістику, аналітику даних та прикладні IT.