Ідеальний кандидат не вийде на роботу. Реальний — може

5+ років досвіду, вища профільна освіта, знання трьох систем, англійська upper-intermediate, готовність працювати в режимі «як свій», зарплата — «за домовленістю» (читай: нижче ринку). І бажано, щоб ще вчора вийшов. Знайомо?

Коли роботодавець накидає в вакансію все, що взагалі можливо, — це рідко про реальну потребу. Частіше — про страх помилитись у виборі. Логіка проста: «чим більше вимог, тим менше шансів взяти не того». А на практиці виходить навпаки: ви просто відсікаєте 90% людей, які реально могли б впоратись, заради міфічних 10%, яких на ринку або немає, або вони вже давно зайняті — і точно не дивляться у вашу сторону.

Ідеальний кандидат — це не людина. Це список побажань, зібраний з трьох різних посад одразу.

Так, кваліфікованих людей справді менше, ніж вакансій у багатьох напрямках. Це факт. Але коли ринок і так тонкий, а ви ще й звужуєте воронку штучно завищеними вимогами — ви граєте у гру, де свідомо зменшуєте свої шанси на перемогу.

Дефіцит талантів не лікується довшим списком вимог у вакансії.

Він лікується готовністю подивитись на людину, яка закриває 70% задач і здатна дорости до інших 30% — замість людини, яка нібито закриває всі 100%, але коштує вдвічі дорожче і, найімовірніше, взагалі не існує у вашому бюджеті.

Він має релевантний досвід, адекватну самооцінку і здатність вчитися швидше, ніж змінюються задачі. І от парадокс: саме такі люди частіше залишаються надовго, бо їх не найняли «на виріст очікувань», а найняли під реальні задачі — і вони в них ростуть разом з компанією.

Реальний кандидат — це людина, яка вже могла б у вас працювати, якби ви трохи чесніше подивились на список вимог.

Перевірте свою вакансію просто зараз: скільки з пунктів там — про справжню необхідність, а скільки — про ваш страх помилитись?